Прокат лодок, байдарок, катамаранов и каяков
Prokat
Главная
Тренировки
Контакты
Отчеты
Форум
Фото
Видео
Архив
Ивенты

СПЛАВ р.Стрипа і трохи Дністер (живоопис) PDF Печать E-mail
Автор Войтович Олександр   
17.07.2004 г.

Фото - опис  

Склад групи:
Олександр Войтович (Войт) – в ролі Адмірала (і автор опису).
Максим Тищенко (Макс) – в ролі Штурмана, проте й інші його обов’язки (Впередсмотрящего, прорицателя, добытчика и поверенного по связям с общественностью) були за ним збережені.

Довідкова інформація (від редації сайта за матеріалами обговорення на форумі)

Річка Стрипа протікає у Тернопільській області. Середня глибина річки влітку - півметра, метр, однак зустрічаються ділянки, де влітку доводиться проводити плавзасоби через невелику глибину річки. На річці зустрічається велика кількість перекатів, та невеликих порогів. До місця старту даного маршруту - містечка Бучач, можна дістатися на автомобілі від Тернополя (80 км), також туди має ходити дизельний приміський поїзд з того ж Тернополя.

Річка протікає у невеликому каньоні, а прирічкові села розташовані поза межами цього каньону. Тому спілкування з місцевим населенням можна уникнути, за винятком кількох місць, які можна швидко проплисти. За відгуками авторів цього звіту місцеве населення помірно доброзичливе з поправкою стосовно розмов щодо політики.

17.07.2004

Як і минулого разу все почалось дуже радісно за продуманим планом. 17 липня 2004 о 12 годині дня ми з Максом прибули в Тернопіль з байдою і двома рюкзаками. Взяли таксі і вирушили до міста Бучач. По дорозі до Бучача Макс радів проливному дощу з нервовою посмішкою. Прибули у Бучач о 14 годині, вийшли зазвичайно не там, де сподівались. Весело (адже ніхто не знав, що треба буде ще десь з годину іти) з усім майном пройшли через центр міста, вийшли за ГЕС, перейшли на правий берег, пройшли городами і, коли сил майже не залишилось, вийшли на стадіон. Почали збирати байду і тут з’ясувалось, що ми забули сірники. Прийшлося мені йти “стріляти” сірників, на щастя вдало. О 15 годині 20 хвилин стали на Стрипу. Ріка виявилась стрімка, порівняно зі Збручем, і багата на перекати. Разів 5 проводили байду по перекатах. Зупинились о 18:40 під с.Жизномир перед старим зруйнованим млином на правому березі. Щось підказувало, що скоро почнеться дощ. Я почав ставити намет, а Макс перевдягнувшись! у “цивільне” пішов, вже під дощем, в село по воду. Коли він повернувся, все було вже нормально: дощ шпарив, намет стояв і в ньому сушились дрова. У аборигенів Макс узнав, що десь неподалік в лісі заховані руїни монастиря-замку.

Як дощ скінчився, я пішов шукати замок. За пів години, з підказки аборигенів, я вже підходив до стін замку, що стояв у глибині лісу. Від замку залишились самі стіни, поряд було красиве джерело. Коли я повернувся до намету, Макс приготував копчених окороків: поїли і полягали спати.

18.07.2004

Прокинувся о 5:20, було туманно і тепло. Попив чаю, почав сушити речі. Розбудив Макса о 7:50. Поки сушились і снідали пройшло 2 години. Макс теж захотів подивитись на руїни монастиря-замку і до того ж там було корисне джерело.

Об 11:30 зібрали речі і пішли шукати місце для спуску байди за млином. Десь через 300 метрів після млину стали на воду. Рушили нормально, кілька разів провели байду по перекатах. Треба сказати, що після зруйнованого млину Стрипа стала дуже приємною для ока. Від Бучача до старого млина вздовж берегів було повно пластикової тари, але тепер вся вона накопичувалась у завалі перед старим млином. Тому за цим завалом річка була вже дуже красивою.

Під с.Сороки зробили великий 300 метрів обнос. Зупинились під с.Ліщанці перед черговим обносом. Було вже 17:40 і ми вирішили тут зупинитись. Поставили намет на поляні біля ялинок перед підйомом каньону на правому березі. Стрипа знаходиться у глибокому каньоні, на воді і біля річки зв’язку немає.

Аби подзвонити, треба було дертися вгору через ліс по схилу каньону десь 200-300 метрів. Мій UMС тут, як і впродовж всієї Стрипи до Дністра був у дровах і відпочивав, врятував Макс, у якого був Київстар і постійно-нормальний зв’язок – інформація звучала на правах реклами. Поки я ходив шукати воду і зв’язок, навколо стемніло. На вечерю зробили картопляне пюре, сало, ковбаса, сир, огірки і чорний хліб із Хмельницького. Сходили по воду до красивого джерела в лісі, з дуже смачною водою. До ночі пили чай: я зелений з м’ятою, а Макс чорний з м’ятою. Було хмарно і тихо.

19.07.2004

Близько першої години ночі я виліз із намету з певною метою і спершу побачив Макса, який сидів і намагався задути вогонь, а потім я глянув у небо. Хмари вже розійшлися. Таких зірок і в такій кількості я ще ніколи не бачив, вони були надзвичайно великі і сяючі, здавалися підвішеними на небі і були дуже близько. Я ліг перед наметом і насолоджувався цією вічною красою. М’ята явно пішла всім на користь, до двох годин ночі Макс намагався перетворитись на фен і задути вогонь, а я співав мантри під зоряним небом. Дуже дивна м’ята, треба буде набрати з собою мішок.

Прокинувся о 6:00. Розбудив Макса о 7:25. Знову попили чай з м’ятою і о 9:30 відчалили. До с.Ліщанці проходили все без проблем, а далі були два обноси. Проходячи під с.Русилів чекали зустрічі з водоспадом, про який узнали у аборигенів. Водоспад, як нам розповіли, буде видно зі Стрипи.

Близько 14 години побачили з правого берега невеликий струмок. Вийшли на берег, заховали байду і речі і вирішили перевірити що це за струмок, адже він спускався з крутого схилу каньону. Макс пішов у розвідку і приніс радісну звістку про водоспад.

Дійсно красиво: спочатку кілька невеликих каскадів, а потім. З самого верху – два неймовірно красивих водоспади. Хоча вода була холодніша, ніж у Стрипі, ми скупались під водоспадами, спустились до Стрипи і задоволені подались далі.

Пройшли Стрипою ще з годину і далі, перед крутим поворотом почули спереду сильний шум падаючої води. На всяк випадок причалили ще до повороту. Я пішов глянути що там таке (це виявився поріг) і перейшов через невеликий струмок, який збігав знову ж таки з правого схилу каньону.

Згадавши закон парних чисел, ми заховали байду і пішли перевіряти, що це за струмок. Невдовзі він перетворився на 12 прекрасних каскадів водоспаду. Один з каскадів був висотою метрів 12, і ще один – 8 метрів. Інші каскади були хоча і менші, але не менш красиві. Що правда, біля цього водоспаду, порівняно з першим, було трохи бруднувато – відчувалась близькість села.

На жаль, акумулятор у відеокамері закінчився якраз після першого водоспаду. Зв’язку від UMC досі намає –на правах антиреклами, а Київстар – нормал.

Вирішили дійти до с.Скоморохи, і таки дійшли о 19:40. Спочатку почули музику і пристали у високого правого берега. Я виліз по схилу і опинився на стадіоні приватної турбази „Над Стрипою”, де зустрівся з барменом місцевого кафе. Разом з ним я пішов до нього у кафе, купив фотоплівку, домовився прийти пізніше зарядити камеру і повернувся на байду. Ми пройшли ще десь з півкілометра, пройшли під залізобетонним мостом і відшукавши відносно зручне місце на правому березі, причалили. Швидко поставили намет і я швидко пішов на базу. База велика, тут дитячий табір і кілька баз відпочинку. Півтори години, поки заряджалась камера, я писав щоденник і розтягував стакан соку. Коли я повернувся до намету, Макс зустрів мене вермішеллю з тушонкою. Ліс тут красивий тим, що весь світиться сотнями світляків. Світло від них було таке потужне, що на відстані 10 сантиметрів від землі, все було добре видно. Навколо нас блищали блискавки грози за високим схилом каньону, а грому не було чути. Ліс н! а секунду тихо спалахував і знову темрява. Чекали на сильну зливу,  тож ми швиденько поїли і полягали спати.

20.07.2004

Піднялись пізно. Пили чай, їли пюре, збирались. Я знайшов на байді один поріз у 7 см, зашив його і підклеїв відірвані і порвані леї. Доречи, такий захист – проклейка леї велосипедними камерами, виявився достатньо надійним. Пам’ятаючи Збруч, я кілька разів очікував порізу, а виявив лише один невеликий поріз і порваний захист. Одну захисну смугу, правда, зовсім зірвало, але шкура в цьому місці вціліла. Після косметичного ремонту, тільки о 12:50 стали на воду. Стрипа розлилась, стала широкою і обміліла. Часто бились об каміння намагаючись пройти перекати. Кілька годин такого просування і ми навчились вистрибувати за пів секунди із байди на перекатах і тому не подряпались.

Поблизу с.Сокілець, тікаючи від хмар, що рухались уздовж каньону, таки потрапили під дощ. Прискорились і відірвались від хмар, які знову наздогнали нас напроти с.Сокілець, де ми ледве не зайшли у канал, що вів до млина. Ми провернулись у Стрипу і пішли далі. З води за деревами не було видно куди веде канал і чи є там млин. Тому ми пристали на околиці села і пішли глянути, що там за млин. На диво це виявився справжній працюючий млин з відремонтованим колесом. Господарі відкрили шлюзи і я зміг зняти на відео всю красу млина, якому кажуть 300 років. Тут же ми купили молока і повернувшись до байди попили молока з чорним хлібом –смакота!!!

Через 10 хвилин після млина, проходячи красивий перекат з нависаючою по правому берегу скелею, побачили Дністер. Тричі намагались увійти у Дністер гарно сидячи у байді, але через мілини доводилось проводити байду пішки. І нарешті останні 50 м до Дністра обережно шкрябаючи байду об дно, повільно увійшли у Дністер. Пристали на протилежному правому березі Дністра навпроти впадіння Стрипи.

Поки Макс розбивав намет, я подався на лівий берег по воду. Тут виявилась криниця така сама, як і у Карпатах –яма діаметром 1м і глибиною 70см. Десь через півгодини до нас підійшла байда Тай-2.

Як ми і домовлялись раніше по e-mail, орієнтовно на 20 число вийти у Дністер і зустрітися з киянами (Аня і Піт), так і вийшло. Вони нас одразу помітили, адже я встромив весло у землю. Поки Аня і Піт облаштовувались ми з Максом, вперше за 3 дні побачивши високу воду (глибше 1м), пішли купатись. Течія в цьому місці була такою сильною, що зносила як тільки заходиш у воду вище колін. Купання дуже сподобалось.

Потім була святкова вечеря разом з новими знайомими і святковий чай. Не зважаючи на загальну радість, UMC не давав зв’язку. За розмовами настала ніч, я залишив всіх і до часу ночі лежав на високому березі і дивився на зірки.

21.07.2004

Спав нормально. Коли прокинувся не знаю, бо коли вийшов із намету –забув про все. Навколо стояв такий непроглядний туман, що не видно було сусіднього намету. Класне відчуття, що ти один, а навколо біла пустота. Через хвилин 10 туман почав потроху розходитись, я сів на березі розглядати карти, побачив лелеку, який пройшов у воді біля берега, не звернувши на мене уваги. В тумані над водою пролетів птах дуже схожий на чорного лелеку. Я крався уздовж берега аби побачити де він приземлиться, але не знайшов.

Нарешті у 7:35 прокинувся Макс, а потім і Аня з Пітом. Побачили залишки туману.

Снідали разом, потім купалися, день був жаркий. Вчилися грати у гру “Го”. І нарешті о 12:00 набрали у криниці води і вирушили.

Дністер був широкий 60-80м і досить швидкий. Сонце жарило нещадно, доводилось постійно пірнати з байди, аби не підсмажитись. Близько 14:00 підійшли до високої скелі на лівому березі, на верху якої виднілась печера. Всі причалили і почали підйом. Дісталися під саму печеру за 15 хвилин. Зверху нависає скеля і десь там печера. Обійшли скелю і вийшли всі на вершину каньону. Звідси відкрився прекрасний вид на Дністер і протилежний зелений берег.

Аня і Піт збираються сьогодні дійти до Заліщиків. Вони гребуть по Дністру вже 7 день і втягнулись, а ми з Максом тільки-но почали активно гребти і нам важкувато. Після с.Устечко я вже втягнувся у ритм, щоправда відчувався дефіцит “пального”, а сало було десь глибоко запаковано. Кияни йшли краще, у них була літрова банка з фундуком і вони по ходу підзаправлялись. Прийшлось їх розкуркулити, але легше не стало. Біля с.Городниця я хотів тільки одного: пристати і з’їсти слона, а Макс просто впадав у відчай, у нього не було навіть сил послати мене подалі. На мою пропозицію продовжити (як і було заплановано) ще 3-4 дні рухатись до м.Хотін, Макс відреагував досить негативно (не буду казати як). Да, треба було мені правильно обирати час і місце для таких пропозицій.

Нарешті за черговим поворотом після с.Городниця показались купола церкви у Заліщиках і ми причалили. Сил не було, з’їв три жмені горіхів і зміг тільки поставити намет. Макс був схожий на мертві бджоли, які гудуть але дуже тихо. У мене на Сонці обгоріли ноги, особливо коліна, а у Макса обгоріли руки, якими він все ж таки зміг дістати крем “Айболит”. Поки ми мазались кремом, Аня готувала гречку. Попив чаю –погано, помазав кремом ноги –вже краще, поїв гречку з усім м’ясним, що було біля костра –зовсім добре, попив чаю з молоком –просто казка. Відразу пішов спати, трохи посварився з Максом з приводу того, хто повинен підтягнути байду до намету і позбирати весла і заснув. Отже, рецепт гарного апетиту і сну описаний вище.

22.07.2004

06:20. Прокинувся від сильного дощу. Дощ тривав ще десь годину і о 7:45 закінчився. Всі хотіли рано піднятися, але щось глухо. Я прогулявся в ліс, поїв ожини – сили повернулись.

Першою, о 8:00 прокинулась Аня. Потім всі неспішно попили чаю з усім, що залишилось. Я поїв картопляне пюре і чомусь пішов спати. 09:15 прокинувся зовсім свіжим, ще раз запропонував Максу рухатись до Хотіна, дивно, але відповідь була схожа на вчорашню. Напевно не всі змогли відновити сили. Почали потроху рухатись і близько 10 години відчалили. До Заліщиків залишилось 5 км. На околиці міста, з лівого берега побачили красиву капличку, причалили подивитись на красу і попити води. Тим часом Аня і Піт продовжили рухатись. Під залізничним мостом у Заліщиках красиво на повному ходу пройшли два пороги, чим здивували не тільки місцевих рибалок, але й себе. Щоправда, перед першим порогом Макс щось прокричав і хотів вистрибнути із байди, але не мав сил. Кияни відірвались, а я вирішив причалювати прямо після мосту. Поки я розбирав байду, Макс пройшовся вздовж берега, щоб знайти Аню і Піта, але не знайшов.

Так і закінчився наш сплав по Стрипі-Дністру. Привіт і радісних усмішок всім , хто прочитав цей опис, хто збирається у мандри і любить живу природу. До зустрічі.

Войтович Олександр – { Этот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script }
Тищенко Максим – { Этот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script }

Последнее обновление ( 02.07.2007 г. )
 

« < Ноябрь 2017 > »
Вс Пн Вт Ср Чт Сб Вс
29 30 31 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 1 2